Текстотвірні функції словотвірних одиниць
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.7.2.61-68Ключові слова:
когезія, когерентність, конотація тексту, прогресія тексту, словотвір, словотвірні одиниці, текстотворенняАнотація
У статті аналізуються можливості словотвірних одиниць у процесі породження тексту. Різні дериваційні величини - елементарні словотвірні одиниці, похідні слова, словотвірні пари, комплексні словотвірні одиниці – неоднаково залучені до текстотворення. Словотвірні форманти можуть виконувати текстоорієновані функції лише в структурі дериватів. Певним чином розташовані у висловлюванні, зокрема деривати одного словотвірного типу, похідні з анатомічними або паронімічними афіксами тощо можуть реалізувати локальну зв’язність тексту. У випадках виокремлення й лексикалізації дериваційного форманта виділяємо функцію специфічної номінації в тексті з досить високим ступенем узагальнення, яка не має в мові однослівного найменування. Похідні слова разом із непохідними формують лексико-семантичний текстовий рівень, тобто виконують конститутивну текстотвірну функцію. Деривати у процесі породження тексту виконують функцію економного раціонального подання інформації, яке дає змогу уникати граматичної громіздкості та синтаксичного ускладнення, тобто функцію семантичної компресії. Синтаксичні деривати, крім того, забезпечуючи ширші синтаксичні й текстотвірні можливості класу ознакових слів (прикметників та дієслів), виконують номіналізаційну функцію. Словотвірна пара “твірне-похідне” у текстотворенні використовується як двокомпонентний конектор, що поєднує дві окремі частини тексту між собою і реалізує його локальну зв’язність. Крім того, синтаксичні деривати разом із своїми твірними словами нерідко забезпечують текстотвірну функцію комунікативної прогресії. Текстотвірне використання комплексних словотвірних одиниць, які репрезентовано більшими чи меншими афіксальними спільнотами (якщо йдеться про словотвірний тип чи словотвірну категорію) або кореневими спільнотами (якщо йдеться про словотвірну парадигму чи словотвірне гніздо) ґрунтується на повторенні в структурах дериватів в одному тексті афікса або кореневої морфеми, що може забезпечити як когезію, так і когерентність тексту. Нарешті словотвірні одиниці виконують функцію творення конотативного компонента семантики тексту