Ґендерне питання у методиці навчання української мови
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.7.1.81-92Ключові слова:
освіта, ґендерне питання, методика викладання, українська моваАнотація
У статті розглянуто сучасну проблему ґендерної освіти школярів та студентів. Зʼясовано, що в Україні ґендерне питання є лише на початковій стадії вивчення, хоча його міждисциплінарні горизонти є безмежними. Концептуалізація ґендеру включає такі культурні категорії, як маскулінність та жіночність, процес еволюційного розвитку найдавнішої архетипової опозиції «чоловік–жінка». Серед українських фразеологічних одиниць дуже багато таких, які підкреслюють соціальний статус чоловіків, але не жінок. Цей факт спонукає до подальшого вивчення ґендерної проблематики в методиці навчання мови, а саме на рівні синтаксису та текстової лінгвістики. По-перше, це внутрішній зміст текстів, запропонованих для ретельного вивчення (ґендерна освіта), по-друге, це структурні зміни на лексичному та граматичному рівні (використання слів, що позначають рід занять та професії у різних функціональних стилях), по-третє, удосконалення усного мовлення представників обох статей і, нарешті, розвиток андрогінної особистості, що поєднує в собі н айкращі соціальні особливості обох статей (любов до дітей, патріотизм, доброта, мужність, співчуття, чуйність, сміливість, прагматизм тощо). Шукаючи шляхи вдосконалення методики викладання мови, особливо у галузі синтаксису, вчителі можуть використовувати запропоновані завдання на практичних заняттях у вищих навчальних закладах та на уроках української мови у загальноосвітніх школах.