Парадигма Греко-Католицької Церкви у формуванні національної свідомості закарпатців

Анотація

Під впливом зовнішніх динамічних чинників поглиблюється розрив українців із духовними традиціями української нації. Глобалізація, інтернаціоналізація технологізація сприяють поширенню в українському суспільстві чужих ідеологій, які породжують формування меркантильно-прагматичного світогляду у підростаючих поколінь. Загострюється потреба конструктивно-критичного переосмислення досвіду минулого і творчої інтерпритації його позитивних здобутків у побудові якісно нових стратегій духовного оздоровлення української нації. Метою дослідження є з’язувати вплив Греко-Католицької Церкви на формування національної самосвідомості населення Закарпаття у період між 1771 та 1867 роками; виявити суспільно-історичні чинники становлення Греко-Католицької Церкви на Закарпатті у контексті націєтворення; проаналізувати культурно->освітню та організаційно-педагогічну діяльність греко-католицького духовенства. Для досягнення поставленої мети нами використано аналітико-синтетичні методи для аналізу джерельної бази дослідження; проблемно-хронологічний метод для висвітлення історичних подій та процесів в онтогенетичному розвитку ідеології греко-католицької церкви; порівняльно-історичний метод для порівняння історичних фактів та явищ, виявлення їх характерних ознак, проявів у культурно-освітній, педагогічній діяльності греко-католицького духовенства. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що розкрито суспільно-політичні та соціокультурні умови злету греко-католицької церкви на Закарпатті у 1771 – 1867 рр. Визначено провідну роль греко-католицької церкви у формуванні національної свідомості українців Закарпаття, яка структурувалась саме завдяки інституційному оформленню церкви. Проаналізовано основні ідеологічно-політичні трансформації греко-католицького духовенства у пошуках свого національного єства. Основними результатами проведеного дослідження є виокремлення на підставі аналізу історичних подій періоду з 1771 – 1867 рр. у розвитку Греко-Католицької церкви на Закарпатті, позитивних особливостей, зокрема, канонізації Мукачівської та Пряшівської єпархій, збільшення кількості парафій та вірників і падінь та негативних ‒ прояви мадяризації. Доведено, що інституційне оформлення церкви стало дієвим механізмом самоідентифікації закарпатських українців через збереження у богослужіннях церковнослов’янської мови, обстоювання її в угорському середовищі. З’ясовано, що національні ідеї кристалізувались у середовищі патріотів-священиків, які під тиском
суспільно-політичних впливів тієї доби шукало своє національне єство у різновекторних ідеологічних напрямах: москвофільських, австрофільських, тощо. Проведене дослідження уможливлює висновки, інституційне оформлення Греко-Католицької Церкви на Закарпатті зумовлене суспільно-історичними впливами. Канонізація Мукачівської та Пряшівської єпархій, збільшення кількості парафій та вірників у період з 1771 по 1867 рр. Водночас Греко-Католицька Церква на Закарпатті актуалізувала спроби мадяризації. Позитивним наслідком протистояння духовних лідерів, мукачівських владик спробам денаціоналізації українців стало утвердження рідної мови у релігійних обрядах, науці та освіті. Водночас подальший науковий інтерес становить всебічне дослідження розвитку і становлення системи греко-католицьких шкіл на Закарпатті.