Професійний саморозвиток викладача закладу вищої освіти: міждисциплінарний аспект

Анотація

У статті розглянута актуальна проблема професійного саморозвитку викладача закладу вищої освіти на основі врахування нормативних та акмеологічних аспектів. В ході досягнення поставленої мети – дослідження особливостей професійного саморозвитку в умовах української вищої освіти в її культурно-історичному контексті – проведено аналіз таких проблем, як: перетворення форм свідомості в освітніх взаємодіях; архетип викладача-професіонала; трансформація змісту професійного саморозвитку. Окреслена проблема має практичний зміст. Він полягає в тому, що існує низка об’єктивних чинників, які впливають на сутність професійного саморозвитку викладача як процес, співзвучний концепції неперервної освіти, перетворюють його на складник творення професійної ідентичності. Однією з форм професійного саморозвитку науково-педагогічних працівників визнано мобільність, завдяки чому вдосконалюється знання іноземних мов, навички володіння інформаційно-комунікаційними технологіями, комунікативна компетентність, емоційний інтелект, здатність розпізнавати та долати наслідки професійного вигорання і т.п. Всі ці характеристики можуть формуватися лише в процесі саморозвитку як цілеспрямована, послідовна і систематична робота самої людини задля підвищення професійної майстерності. Основними висновками автори вважають: по-перше, подвійний характер професійно-особистісної ідентичності (реальний та уявний, віртуальний), що об’єктивується в культурно-освітньому просторі університету; по-друге, у дослідженні особливостей саморозвитку викладача варто ураховувати відповідні архетипи як культурообумовлені узагальнені взірці; по-третє, зміна типу професійного саморозвитку викладача обумовлена як перетворенням характеру ідентичності особистості, так і зміною архетипу