Виховання здатності пробачати як вираження стурбованості щодо упорядкування природного середовища людини. Частина 2: Потреба прощення та її наслідки
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.5.1.142-149Ключові слова:
шкода, прощення, антропологія, інтегральний розвиток людської особистості, екологія людини, виховання, освітній простірАнотація
У статті описується проблема прощення та її значення у процесі цілісного розвитку людської особистості. Після попереднього вивчення та сприйняття певних антропологічних положень автор виражає припущення, що прощення – це необхідність. З’ясовано, що в основі такої думки – два важливі аргументи. Перший із них – це віра в неминучість помилок, тому потенційно ми звинувачуємо інших людей. З іншого боку, – ці помилки завдають шкоди, порушують належні міжособистісні стосунки, і повернення до них можливе лише через акт прощення. Другий аргумент – це природна потреба людини у справедливості, яка полягає у здійсненні нею природно бажаного блага. Прощення має бути включене до повсякденного життя кожної особиcтості і бути представленим як імператив, виконання якого є необхідним для власного розвитку та першочерговою умовою порядку в соціальному середовищі. Автором наголошено на важливості виховання здатності пробачати один одного у процесі налагодження толерантної взаємодії в освітньому просторі навчального закладу