Психоаналітичний дискурс української малої прози 20-30-х років XX століття
DOI:
https://doi.org/10.15330/jpnu.4.2.54-62Ключові слова:
еросно-мортальна парадигма, фройдизм, сюжет, новела, Vorgeschichte (передісторія), Shannung (новелістична напруга), онтогенез, ініціація, пуант (новелістичне загострення), кода, натуралізмАнотація
У статті йдеться про рецепцію ідей З. Фройда українською прозою міжвоєнного двадцятиліття ХХ ст. Проаналізовано еросно-мортальну онтологічну парадигму як один із “модерних” алгоритмів побудови сюжету художнього тексту на прикладі творів В. Підмогильного та І. Черняви, досліджено її вплив на специфіку моделювання конфлікту новели та характер його розвитку.
Домінантою письменницьких зацікавлень В. Підмогильного справедливо вважають увагу до “безсилля людської моралі перед спокусою злочину”. Проаналізований у статті твір письменника студіює цю проблему на рівні онтогенезу душі на пубертативному етапі розвитку людської особистості. До теми неусвідомленої “спокуси злочину”, що еманує з жорстокої дитячої забавки, звернувся також І. Чернява. Тематична близькість двох творів, закорінений у фройдизмі алгоритм побудови сюжетів, стильова зорієнтованість на реалізм з елементами натуралізму дає змогу простежити специфіку такого типу модифікації структури тексту, в основі якої визначальну роль відіграє не стільки подієва сторона, скільки психологічні зрушення, спровоковані нею.
В основі сюжетів обох художніх творів – стійкі структурно-поведінкові моделі людської культури (у “Вані” – модель ініціаційного випробування, в “Екзекуції” – перверзивна модель гри, суду, що трансформується в злочин). Новели мають специфічно оформлену експозицію, що знайомить читача з певними психічними нахилами персонажів та містить проекцію чільної проблеми. Тип фабули, що становить подієву основу сюжету, заявлений в обидвох творах вже у передісторії. Структура обох новел базується на паралелізації подій. Обидва твори у стильовому плані яскраво позначені рисами натуралізму
