ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВОГО ЦИКЛУ В СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Анотація

В статті досліджуються можливі фактори посилення амплітуди циклічних спадів в розвинутих країнах світу в періоди глобальної фінансової кризи 2008-2009 років та пандемічної кризи 2020 року, викликаної  COVID-19. Розвинуті країни в ході останніх періодів ділового циклу почали зазнавати більших економічних спадів, порівняно з іншими країнами. Особливо звертає на себе увагу те, що країни що розвиваються та країни з ризиковими ринками (еmerging markets and developing economies) в цей час продовжували економічне зростання, хоча і з нижчими темпами. І це вимагає наукового пояснення, оскільки вже стало загальноприйнятим вважати, що розвинуті економіки є конкурентоздатнішими і стійкішими, аніж країни з ризикованими ринками та країни, що розвиваються. Це явище виглядає парадоксально, бо після кейнсіанської революції продовж минулого століття людство набуло великого досвіду з регулювання національних економік та, здавалось, навчилося згладжувати амплітуду циклічних коливань. З огляду на це метою статті є обґрунтування причини посилення амплітуди циклічних коливань  в країнах з розвинутою економікою. В ході дослідження було використано емпіричний метод, який включав збір інформації, спостереження явища та його аналіз, висунення гіпотези та розробку теорії, що пояснює сучасний феномен циклічності у ширшому плані.       Автори статті пропонують та обґрунтовують гіпотезу про те, що причиною більшої амплітуди циклічних спадів в економіках розвинутих країн порівняно з іншими країнами, окрім всього іншого, може бути значна відмінність в структурі економік країн. Розвинуті країни вирізняються значним переважанням третинного сектору. Третинний сектор більший, має більшу прибутковість, здатний генерувати більшу додану вартість порівняно з іншими секторами економіки, але,  і сильно скорочувати її в періоди рецесії. Це є силою і, одночасного, слабкістю сучасних розвинутих економік. Таким чином, ріст третинного сектору розвинутих економік призводить до посилення циклічних коливань в періоді економічного циклу. Для підтвердження цієї гіпотези було розраховано коефіцієнт кореляції Пірсона, який показав існування високої залежності між показниками динаміки ВВП та розміром третинного сектору в економіці. Тому, на думку авторів, заходи з антициклічного регулювання економік розвинутих країн мають бути спрямовані, в першу чергу, на третинний сектор. Це допоможе протистояти глобальним рецесіям, бо розвинуті країни сьогодні все частіше стають генераторами нестабільності внаслідок зростання фінансиалізації їхніх економік і росту третинного сектору загалом.