ЕДУКАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (1918-1923) У ВИХОВАННІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
DOI:
https://doi.org/10.15330/obrii.58.1.122-124Ключові слова:
полінаціональне мистецтво, музикування, нотодрукування, едукаційний, бідермаєр, музична іконографія, засоби мистецтва, стрілецькі пісні, соціокультурні функціїАнотація
У статті, яка пропонується як енциклопедична, проаналізовано важливість музичної культури ЗУНР і творчості митців в усвідомленні українцями своєї державності й потенціалу своєї музики. Акцентовано, що проголошення ЗУНР створило умови для укріплення головних складових полінаціонального мистецтва в її етнографічних регіонах. Краса звучання музичних творів популяризувала значення ЗУНР в очах світової спільноти. У статті наголошено на описі мистецького життя Станиславова, як третьої столиці ЗУНР, а також Львова, Чернівців, Коломиї. Досліджено, що серед музичних жанрів найбільш популярною була пісня, яка не тільки відтворювала й підтримувала віру нашого народу в скрутні часи, а й була одним із головних засобів зміцнення духу українського війська, складовою взаємодії вояків тощо. Показано, що одним із стимулів розвитку музики в ЗУНР і залучення до музикування-сприймання мистецтва різними верствами населення, була організація концертів для збору коштів на нужди армії та Українського Червоного Хреста. Окреслено прикмети галицького музичного бідермаєра, який сформувався як своєрідне русло в загальноєвропейському музичному потоці та проявлявся в активному застосуванні національних тенденцій завдяки мотивам стрілецьких пісень, обробці народних пісень. Доведено велику роль музичного мистецтва в час війни у підтримуванні міжнародного престижу й утвердженні українства.