КОМПАРАТИВІСТСЬКО-ПЕРСОНІФІКОВАНІ СТУДІЇ ПРО ДІЯЧІВ ПЕДАГОГІЧНОГО РЕФОРМАТОРСЬКОГО РУХУ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.

Анотація

У статті здійснено предметний порівняльний аналіз понад двох десятків виявлених різновидових компаративістсько-персоніфікованих праць (монографії, дисертації, наукові статті, матеріали наукових конференцій) про діячів педагогіки реформ кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Визначено науково-теоретичну і практичну цінність цього доробку для розвитку вітчизняної педагогіки та освіти. Показано, що науковці не завжди зважали на методологічні установки і вимоги до підготовки означеної групи студій, які стосуються часових періодів, інших ознак, критеріїв зіставлення. Виявлено вузьке коло персоналій, що стали предметом таких досліджень. Переважно це були знані зарубіжні постаті – Дж. Дьюї, Я. Корчак, М. Монтессорі Р. Штайнер, з одного боку, та знакові представники української педагогічної думки – А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, з іншого. Менш привабливими для вивчення є діади зарубіжних діячів як достатньо знаних (Ж. Декролі – С. Френе), так і менш відомих (Ален – О. Ребул) в українській педагогічній науці. На конкретних прикладах схарактеризовано два умовно визначені методологічні підходи підготовки означеної групи студій. Перший – «дзеркальний-порівняльний» – передбачає уподібнення різних аспектів біографій і педагогічних систем (почергове виявлення подібних та відмінних елементів біографій, авторських систем, окремих ідей і поглядів). Другий – «паралельний» – підхід орієнтує на комплексний цілісний розгляд спершу однієї, потім другої педагогічних персоналій, відтак порівняльний аналіз їх біографій та педагогічних ідей. Визначено переваги та обмеження кожного підходів, а також перспективність підготовки студій, у яких порівнюються погляди не двох, як зазвичай, а трьох і більше педагогів Узагальнено науково-теоретичне і дидактичне значення таких розвідок для розвитку педагогічної історіографії та освітнього процесу України.