СИМБІОЗ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ: КАРПАТСЬКІ ЛІСОРУБИ В КУЛЬТУРІ ГУЦУЛЬЩИНИ

Автор(и)

  • Оксана Поясик кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки і психології, Коломийський навчально-науковий інститут Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Коломия, Україна)
  • Євгеній Лепьохін кандидат філологічних наук, доцент, викладач кафедри психології, Інститут управління природними ресурсами Університету економіки та права «КРОК» (м. Коломия, Україна)

DOI:

https://doi.org/10.15330/msuc.2024.30.81-85

Ключові слова:

гуцули, гірські ріки, бутинарі, бутин, ліси, етнокультурні традиції, виховання особистості, етнокультурне середовище., екологічне виховання.

Анотація

У верховинах Карпат, де величні ліси й гірські потоки створюють неповторний краєвид, мешкає унікальна спільнота – карпатські лісоруби. Лісовий промисел серед гуцулів, етнографічної групи, що живе у високогірних Карпатах, є важливою частиною їхньої культури та відіграє ключову роль в екологічному балансі регіону. Гуцули, спираючись на багаторічні традиції, створюють унікальний симбіоз з природою через свою лісозаготівельну діяльність. Вибіркове вирубування дерев, використання традиційних технологій обробки та обробка деревини – це лише кілька складників цієї особливої системи. Бутинар, карпатський лісоруб, який вправно сплавляє плоти по гірських річках, є справжнім майстром. Він поєднує в собі велику майстерність у роботі з деревом і необхідні навички для створення надійних плотів, здатних витримувати сильні течії. Це ремесло об’єднує навички лісоруба, суднобудівника і мореплавця, перетворюючи сплавлення дерева не лише на спосіб транспорту, але й на символ карпатської стійкості та майстерності. Мистецтво сплавлення деревини по гірських ріках – це вміння гармонійно взаємодіяти з природою. З дерев’яними плотами, які легко пливуть по кришталевих водах, ці майстри вправно маневрують серед гірських порогів і стрімких течій, маючи унікальну здатність читати річку та адаптуватися до її викликів. Кожен рух веслом – це своєрідний танець з природою, щира комунікація з річкою. Бутинарі не лише вміють управляти плотом, але й розуміють важливість збереження навколишнього середовища, щоб наступні покоління могли насолоджуватися красою карпатських вод. Ці люди – справжні герої, наділені силою та стійкістю, які дозволяють їм адаптуватися до будь-яких умов. Їхні трудові дні, наповнені звуками сокир, поєднуються з природним концертом. Ліси Гуцульщини не лише забезпечують матеріальні ресурси, а й виконують важливу екологічну та соціокультурну роль. Вони створюють унікальні екосистеми, є джерелом дикорослих трав, грибів і диких тварин, які забезпечують гуцулів їжею та сировиною для ремесел. Ліси також мають величезне культурне значення для гуцулів, оскільки вони вважають їх священними місцями, наповненими легендами та традиціями свого народу. Вивчення етнокультурних традицій, народних ремесел та промислів Карпат сприяє формуванню у школярів екологічної свідомості, спонукає до вивчення культурної спадщини горян.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-20

Як цитувати

Поясик, О., & Лепьохін, Є. (2024). СИМБІОЗ ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ: КАРПАТСЬКІ ЛІСОРУБИ В КУЛЬТУРІ ГУЦУЛЬЩИНИ. Гірська школа Українських Карпат, (30), 81–85. https://doi.org/10.15330/msuc.2024.30.81-85

Номер

Розділ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ