ПЕРШІ УКРАЇНСЬКІ ПЕДАГОГІЧНІ ЧАСОПИСИ ГАЛИЧИНИ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕНЬ РОЗВИТКУ ПОЧАТКОВОЇ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.15330/msuc.2024.30.40-45Ключові слова:
педагогічні часописи, початкова природнича освіта, учні, Галичина, навчально-методичне забезпечення, підготовка вчителів, краєзнавство, навчання географії, народні школи.Анотація
Стаття присвячена висвітленню проблем початкової природничої освіти на сторінках галицьких
часописів «Домъ и Школа» (1863–1864), «Школа» (1865), «Учитель» (1869–1874) крізь призму сьогодення. Цьогоріч
виповнюються ювілейні дати перших україномовних педагогічних часописів Галичини. Результати контент-аналізу
тематики публікацій у часописах «Домъ и Школа», «Школа» та «Учитель» показали: вагоме місце посідали публікації,
у яких порушено проблеми професійної підготовки вчителя, ролі вчителя в суспільстві та просвітницькій діяльності
з-поміж сільського населення, актуальні питання, пов’язані зі школознавством, підвищенням кваліфікації вчителів,
розвитком початкової природничої освіти, місця природничих, господарсько-економічних, санітарно-гігієнічних знань
у системі компетентностей учнів тощо. Виокремлено теоретичні напрацювання тогочасних творчих учителів, науковців
у галузі природничої освіти школярів, показано гендерні аспекти, зроблено висновок, що ці часописи є історичним
джерелом досліджень розвитку початкової природничої освіти. Увиразнено доробок В. Площанського – професора
Львівської гімназії, викладача Львівської препаранди, який шпальти часопису «Учитель» перетворив на пропаганду та
поширення з-поміж українського вчительства методики навчання географії (землеопису), географічного краєзнавства,
своїми методичними знахідками збагатив арсенал навчально-методичного забезпечення природничої освіти, чимало
його рекомендацій не втратили актуальності за сучасних умов розвитку природничої освіти; о. І. Наумовичa, інших
педагогів-науковців, які підкреслювали важливість початкової природничої освіти, її практико орієнтований характер,
окреслили значення і роль для майбутнього економічного розвитку, господарського поступу краю та підвищення
добробуту українства як основи теорії національної автаркії.