МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ У ВИПРАВНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ У 20-30-ті РР. ХХ СТ.: ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ

Анотація

У статті проаналізовано специфіку морального виховання у виправних закладах України в історико- педагогічному контексті. Обґрунтовано актуальність дослідження проблеми морального виховання у виправних закладах України у 20-30-ті рр. ХХ ст. Схарактеризовано становлення системи виправних закладів на території України згідно постанов, циркулярів, кодексів 1920-1930-х рр. У цей час у виправних закладах було введено новий засіб виховного впливу – «навчально- виховну справу», складовою частиною якої стала виховна робота, що включала суспільно-політичне, моральне, трудове, фізичне, гігієнічне й статеве виховання. З’ясовано, що моральне виховання засуджених передбачало ознайомлення їх з моральними цінностями суспільства, формування на цій основі особистісних якостей засудженого, його життєвої позиції, утвердження моральних принципів і норм, моральних ідеалів і переконань, моральних цінностей. Доведено, що відповідно до суспільно-політичних й економічних чинників розвитку країни у виправних закладах змінювалися й підходи до морального виховання, і форми та методи його здійснення. Виховна робота здійснювалася з опорою на нормативно-правові документи державного рівня, а також з урахуванням варіативних локальних актів конкретної установи. Виправно-трудовим кодексом УСРР (1925) передбачалися такі форми і методи: примусова праця, читання вголос, бесіди, лекції, праця в гуртках, вистави, концерти, літературні вечори, літературні суди, товариські суди, диспути, живі газети й ін. Схарактеризовано практику морального виховання у Полтавській трудовій колонії імені М. Горького під керівництвом А. Макаренка (1920-1928), Полтавській сільськогосподарській колонії ім. В. Короленка (1919-1933), Чутівській колонії «Піонер» ім. 1 Травня (1920-1925), колонії-комуні «Охтирське дитяче містечко» (1922-1932).