ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА СУЧАСНОЇ ІРЛАНДІЇ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.15330/msuc.2024.30.20-24Ключові слова:
екологія, освіта, екологічна освіта, система екологічної освіти, екологічна культура, Ірландія, Україна.Анотація
У статті розглянуто актуальні проблеми екології та екологічної освіти й виховання в контексті сучасних глобальних викликів, наголошується на необхідності формування екологічної грамотності, екологічної свідомості та високих моральних цінностей у зростаючої особистості. Шляхом ретроспективного та рефлексивно-аналітичного огляду наукових джерел, застосування компаративістських підходів, досліджуються концептуальні основи та методологічні підходи до реалізації мети та завдань екологічної освіти в українському та ірландському середовищах. У дослідженнях українських науковців підкреслюється важливість системної інтеграції екологічних принципів на всіх рівнях сучасної системи освіти, поєднуючи раціональні та емоційні аспекти взаємодії людини з природою для сприяння сталому розвитку та формування екологічної свідомості. На відміну від українських наукових розвідок, ірландські дослідники зосереджуються на застосуванні в освітньому процесі інноваційних технологій та реалізації стратегічних державних програм, таких як «Fit for 55» і «Green Deal», які відзначають Ірландію серед світових лідерів у сфері захисту навколишнього середовища. У дослідженні висвітлено основні тенденції цього неоднозначного процесу, вказується на пріоритетність екологічної освіти в національній політичній думці, шляхом інтеграції в шкільні освітні програми, вплив на розвиток емоційного інтелекту й інтелектуального залучення особистості до природи, починаючи вже з раннього дитинства. Такі програми як «Зелена школа», акцентують увагу на практичному навчанні та відповідальному ставленні до управління ресурсами й зменшенню відходів, формування культури сталого розвитку. Авторка наголошує на пріоритетності в освітньому процесі таких видів навчання, як уроки на відкритому повітрі для підвищення творчого потенціалу, розвитку мовлення та загального благополуччя, що узгоджується з ірландськими освітніми стратегіями. Проте залишаються певні виклики, пов’язані з прогалинами в соціальних дослідженнях екологічної освіти та дебати щодо балансу між утилітарним та емпатійним підходами до екологічного навчання. Аналізуючи ці питання, дослідниця долучається до дискурсу глобальної екологічної освіти та пропонує цінні ідеї для формування цілісної екологічної культури особистості.