ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ЧИННИКА ЗМІЦНЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ У КРИЗОВИХ УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ

Анотація

Актуальність і практична значущість порушеної проблеми зумовлюється погіршенням психічного здоров’я
українського населення, зокрема студентської молоді, за умов запровадження у 2022 р. військового стану в Україні.
Подолання цієї проблеми потребує пошуку ефективних інструментів. Одним із них є формування емоційного інтелекту.
Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні потенційних можливостей розвитку емоційного
інтелекту в студентської молоді як чинника збереження її психічного здоров’я та адаптації до кризових ситуацій
спричинених військовими діями в Україні.
Методи дослідження: евристично-пошуковий (для систематизації і аналізу наукових джерел з порушеної проблеми);
аналізу і синтезу (для розкладення і членування процесів і явищ формування емоційного інтелекту та сполучення
розрізнених даних для відображення об’єкта дослідження як цілості); контент-аналіз, дискурс-аналіз (для вивчення
окремих аспектів досліджуваних феноменів із позицій наукового дискурсу).
Результати дослідження полягають у розробці комплексної моделі формування емоційного інтелекту студентської
молоді в кризових ситуаціях. Вона синтезує чотири основні теоретичні концепти: перший визначає емоційний
інтелект як когнітивну здатність, спрямовану на обробку інформації крізь призму емоційного сприйняття; другий
характеризує емоційний інтелект як здатність особи розпізнавати і розуміти емоції, наміри, бажання власні та інших
людей, а також управляти ними; третій – структурує емоційний інтелект як рівні володіння особою 15 здібностями;
четвертий стосується поєднання в структурі емоційного інтелекту особистісного та міжособистісного компонентів.
Науково-теоретичне обґрунтування порушеної проблеми уможливило висунути гіпотезу, згідно з якою формування
емоційного інтелекту студентської молоді, зокрема його чотирьох компонентів (інформаційний; адаптаційна поведінка;
самоконтроль; емпатія), може стати ефективним чинником збереження її психічного здоров’я та адаптації до кризових
ситуацій.