СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ НА ТЕРИТОРІЇ ГАЛИЧИНИ ТА НАДДНІПРЯНЩИНИ (ХVІІІ – ХІХ СТ.)

Анотація

У статті розглянуто фундаментальну діяльність прогресивних представників українських освітян визначеної епохи на шляху до досягнення соціокультурного оптимуму.

Переосмислення гострої необхідності входження України до Європейського освітнього простору актуалізувало авторське завдання – здійснити глибинний ретроспективний аналіз історико-педагогічних подій попередніх століть з метою більш ґрунтовного переосмислення досвіду світочів минулих поколінь із визначенням їх загальної значущості для подальшого розвитку нашої держави.

Метою статті є розкриття соціокультурних вимірів розвитку освіти на території Галичини та Наддніпрянщини у розрізі ХVІІІ – ХІХ ст. Автор досліджує багатоаспектність основних напрямів і форм роботи представників освіти та науки досліджуваного історичного періоду.

Інструментарієм дослідження виступив історико-педагогічний, поетапно-проблемний, хронологічно-змістовний та порівняльний методи.

Використання низки методологічного інструментарію дозволило визначити, що діяльність прогресивної науково-педагогічної еліти того часу, яка продовжувала поширювали на проукраїнській території просвітницькі ідеї, стала базовою основою для більш поглибленого розвитку професійної освіти.

Систематичні дослідження з кінця ХVІІІ ст. До середини ХІХ ст. Вітчизняні педагоги цього періоду почали активно вивчати територію України. Плідні результати наукової роботи імперського уряду співвідносяться з політичною ідеєю активних пошуків регіональної та української відокремленості. Водночас розвиток освіти на території Галичини і Наддніпрянщини був досить неоднорідним. Такий хід подій випливав із специфіки соціокультурного розвитку регіонів, рівня розвитку науки і освіти. В регіональних умовах представники вітчизняної інтелігенції працювали над розвитком освіти, що згодом дало поштовх до відновлення незалежності України. Зростання кількості тематичної літератури вплинуло на процес демократизації уявлень про зміст історії та сприйняття вчених, які вивчали їхній регіон. Таким чином, поширення освітніх і природничо-наукових ідей відбувалося не лише в кількох регіонах, а й на всій території України.