ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПІДЛІТКІВ І ЇХ ПСИХОФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.15330/fcult.34.77-87Ключові слова:
стресостійкість, психічні і фізичні якості, підліткиАнотація
Мета. Встановити взаємозв’язок між стресостійкістю підлітків і їх психофізичними якостями.
Методи. У дослідженні взяли участь 358 підлітків у віці 14–16 років. В процесі дослідження визначали
стресостійкість за методикою Н. Рябчикової, тривожність за Дж. Тейлором, реактивну та особистісну тривожність за Ч. Спілбергом, Ю. Ханіним. Тестування фізичної підготовленості здійснювали
шляхом використання батареї тестів, а саме: біг на 60, 100, 1000, 1500, 2000, 3000 м, човниковий біг
4×9 м, підтягування на перекладині, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, нахил тулуба вперед з положення сидячи. У тестуванні фізичних якостей взяли участь 129 осіб жіночої та 117 чоловічої статі. Для статистичної обробки даних використовували комп’ютерну програму Statystyka, а кореляційний аналіз здійснювали за методикою Пірсона. Результати. Встановлено, що у підлітків переважає середній та високий рівень стресостійкості. При цьому виявлено, що дуже високий іі низький рівні тривожності мають 0,28% підлітків, у 43,3% вона перевищує середній показник, а 25,42% встановлено її високі характеристики. Оцінка нервово-психічної стійкості за методикою дала змогу встановити, що у більшості підлітків (56,42%) вона є задовільною. Щодо сили волі, то у підлітків домінує середній показник цієї психічної якості. Відтак, встановлено тісний позитивний кореляційний зв’язок між стресостійкістю та тривожністю й нервово-психічною стійкістю, а також виявлено, що загальний рівень фізичної підготовленості підлітків корелює з їх стресостійкістю. При цьому найбільшу стійкість до стресу проявляють підлітки з високим рівнем розвитку витривалості і координаційних здібностей. Висновок. Основними детермінантами стресостійкості підлітків є низький рівень їх тривожності, нервово-психічної стійкості, а також розвитку витривалості й координаційних здібностей.
Ключові слова: стресостійкість, психічні і фізичні якості, підлітки.
Посилання
166 c.
2. Александровский ЮА. Социально-стрессовые расстройства. Обозрение психиатрии и мед. психологии им. ВМ. Бехтерева. С.Петербург. 1992; 2: 3–12.
3. Бодров ВА. Психологический стресс: развитие и преодоление. М.: ПЕР СЭ, 2006. 528 c.
4. Брайт Д., Джонс Ф. Стресс. Теории, исследования, мифы. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. 352 c.
5. Бурлачук ЛФ., Морозов СМ. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 1999. 517 c.
6. Вассерман Л И., Абабков В А., Трифонова Е А. Совладание со стрессом: теория и психодиагностика.
СПб.: Речь, 2010.192 c.
7. Вереніч Н. Особливості тривожності сучасних підлітків. Підліток: як йому допомогти. К.; 2004: 60–65.
8. Вильямс К. Тренинг по управлению стрессом. М., 2002. 168 c.
9. Водопьянова НЕ. Психодиагностика стресса. СПб.: Питер, 2009. 336 c.
10. Гринберг Д. Управление стрессом. М., С.-Петербург, Н.-Новгород, Воронеж: ПИТЕР, 2002. 480 c.
11.Дикая ЛГ. Психическая саморегуляция функционального состояния человека (системно-деятельный
подход). М.: Ин-т психологии РАН, 2003. 318 c.
12. Исаев Д Н. Эмоциональный стресс. Психосоматические и соматопсихические расстройства у детей.
СПб.: Речь, 2005. 400 c.
13.Китаев-Смык ЛА. Психология стресса. М.: Наука 1983. 367 c.
14.Кон ИС. Психология ранней юности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255 c.
15.Крайнюк ВМ. Психологія стресостійкості особистості: монографія. К.: Ніка-Центр.2007. 432 c.
16.Круцевич Т Ю. Управління фізичним станом підлітків в системі фізичного виховання [автореферат].
24.00.02. Нац. ун-т фіз. вих. і спорту України. Київ: 2000. 44 c.
17. Куликов Л В. Стресс и стрессоустойчивость личности. Теоретические и прикладные вопросы
психологии: Сб. статей. СПб., 1995; 1(1): 123-132.
18.Либин АВ., Либина АВ. Стили реагирования на стресс: психологическая защита или совладание со
сложными ситуациями. Стиль человека: психологический анализ. Спб.: Питер,1998:190-204.
19. Маклаков АГ. Общая психология. Спб.: Питер, 2005.583c.
20. Марищук ВЛ., Евдокимов В.И. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса. СПб.:
Издательский дом “Сентябрь”, 2001. 247 c.
21. Мозговой ВИ. Основные направления изучения стрессоустойчивости – стрессоуязвимости личности. Вісник Харківського університету.1999; 439; 1(2): 261–265.
22. Моросанова В И. Личностные аспекты саморегуляции произвольной активности человека. Психологич. журн. 2002; 23 (6): 16–25.
23. Носенко .Л., Аршава ІФ. Системний підхід до вивчення стійкості людини у світлі новітніх досліджень
емоцій і психічних станів. Зб. иаук. праць ін.-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. 2006;
8 (5): 229–243.
24. Никифоров ГС. Психология здоровья. СПБ.: Питер, 2003. 607 c.
25. Рыбалко ЕФ. Возрастная и дифференциальная психология: учебное пособие. Л.: Изд-во Ленинград.
ун-та, 1990. 256 c.
26.Суворова ТІ. Система контролю фізичного стану дівчат 11–17 років у процесі фізичного виховання
[автореферат]. Львів: ЛДІФК, 2003. 20 c.
27. Судаков КВ. Индивидуальная устойчивость к эмоциональному стрессу. М., Горизонт, 1998. 267 c.
28. Тарабрина Н В. Практикум по психологии посттравматического стресса. СПб.: Питер, 2001. 156 c.
29. Тышкова М Л. Исследование устойчивости личности детей. Вопросы подростков в трудных ситуациях психологии, 1987;1: 27–33.
30. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М.: Республика, 1994. 447 c.
31.Щербатих ЮВ. Психология стресса и методы коррекции. СПб.: Питер, 2006. 256 c.
32. Freedy J R., Hobfoll S E. Traumatic stress: An overview of the field Traumatic stress. From theory to
practice. New York: Plenum, 1995:3–28.
33. Lazarus R S. Toward Better Research on Stress and Coping. American Psychologist. 2000; 55: 665–673.
34. Lazarus, RS. DeLongis A. Psychological stress and the ping in aging American Psychologist. 1983; 38: 245–
254.
35. Perrez M. Stress and Coping with stress in the Family. Forschungsbericht. Psychologisches Institut.
Universitat Freiburg (Schweiz), 1994.
36. Selye H. Goldberger L., Breznitz S. History of the stress concept. Handbook of stress: Theoretical and
clinical aspects. NewYork, 1993: 7–17.
37. Tuomi K., Seitsamo J., Huuhtanen P. Stress management, aging, and diseas. Experimental Aging Research.
1999; 25(4): 353–358.
