АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТРЕНОВАНОСТІ У ЄДИНОБОРСТВАХ
Ключові слова:
боротьба, самбо, дзюдо, тренованістьАнотація
Актуальність дослідження. У спортивній боротьбі досягнення високої надійності змагань де-терміновано кількісним та якісним показником фізичної, психологічної та техніко-тактичної підготов-леності спортсменів. Досягти спортивних результатів вищого рівня можна лише маючи генетично зумов-лені здібності. Серед генетичних маркерів спортивної обдарованості важлива роль належить морфо-функціональним показникам, що визначають ефективність роботи систем енергозабезпечення, розвиток фізичних якостей, адаптацію, тренованість та працездатність. Проблема відбору найбільш перс-пективних спортсменів на етапі спортивного вдосконалення є дуже актуальною і вимагає подальшого вивчення. Мета дослідження – здійснити аналіз особливостей індивідуальної тренованості борців, що спеціалізуються в самбо та дзюдо. Методи й організація дослідження. Для вивчення тренованості спортсменів використано анкетне опитування 64 самбістів та 89 дзюдоїстів, які мають спортивну кваліфікацію кандидати у майстри спорту (КМС) та майстри спорту (МС). Для вирішення поставлених завдань було обрано комплекс загально-теоретичних, та емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз літератури, метод опитування (у вигляді анкетування), педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Під час дослідження було визначено з-поміж КМС та МС самбістів за тривалістю підготовки швидко тренованих, ті які результатів досягли за 2-4 роки, та повільно тренованих, ті які досягли спортивного розряду й звання від 4 до 11 років. Таке ж дослідження було проведено серед дзюдоїстів – розділено на швидко тренованих та повільно тренованих. Висновки. В результаті нашого дослідження встановлено особливості індивідуальної тренованості спортсменів, що спеціалізуються на самбо та дзюдо. Різниця в термінах виконання борцями кваліфі-каційних вимог одного рівня дозволяє диференціювати їх на швидко і повільно тренованих, з характерними для кожної групи морфофункціональними показниками і рівнем фізичної підготовленості.
Посилання
2. Горюк П. Баскетбол як засіб переходу із силової роботи на швидкісну в єдиноборців у період міжсе-зоння. Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, 32 (2019): 55-59.
3. Шинкарук О. А. Теорія і методика підготовки спортсменів: управління, контроль, відбір, моделю-вання та прогнозування в олімпійському спорті : навч. посіб. К., 2013. 136 с.
4. Мудрик В.І. Камаєв О.І., Васьков Ю.В., Золочевський В.В., Слюсарев В.Ф. Організаційні та мето-дичні основи підготовки спортивних резервів України : навчально-методичний посібник. Харків, 2014. 336 с.
5. Линець М.М., Чичкан О.А., Хіменес Х.Р. Диференціація фізичної підготовки спортсменів : моно-графія. URL: http://surl.li/fjuyc.
6. Костюкевич В.М. Теорія і методика спортивної підготовки (на прикладі командних ігрових видів спорту) : навчальний посібник. URL: https://library.vspu.edu.ua/polki/akredit/kaf_5/kostukevich11.pdf.
7. Hakman, A., Andrieieva, O., Kashuba, V., Bezverkhnia, H., Tsybulska, V., Maievskyi, M., ... & Tomenko, O. (2021). Factors of future teachers’ motivation formation for the physical improvement. Baltic Journal of Health and Physical Activity, 13(7), 17.
8. Stegariu, V. I., Abalașei, B. A., Hakman, A. V., & Medvid, A. M. (2022). Comparative study of the evolution of attentional abilities in two classes from primary cycle in which chess is studied. 2022: 44: 3: 139-143. DOI https://doi.org/10.32843/2663-6085/2022/44/3.31.