НАУКОВІ ПРІОРИТЕТИ ІСТОРИЧНОЇ ПАРАДИГМИ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ УКРАЇНИ (за матеріалами дисертаційних робіт періоду (1939–1990 рр.))
DOI:
https://doi.org/10.15330/fcult.33.161-166Ключові слова:
наука, історична парадигма, фізична культура, спорт, Україна, 1939–1990Анотація
Мета. Визначення наукових пріоритетів історичної парадигми з фізичної культури і спорту України в контексті наукової спадщини дисертаційних робіт (1939–1990 рр.). Матеріал. Автореферати дисертаційних робіт з історії фізичної культури і спорту, які репрезентовано до прилюдного захисту протягом І-го (1939–1965 рр.) та ІІ-го (1966–1990 рр.) періодів. Методи: аналіз літератури і джерел; синтез та аналогія; системно-структурний аналіз; контент-аналіз; проблемно-хронологічний; крос-культурний. Результати. Загальний кількісний показник виконання дисертаційних робіт становить 232, з них 9 – докторські. Кількість досліджень, націлених на висвітлення історії фізкультурної освіти і спорту на теренах Української РСР (радянський період) складає 14 робіт та становить 6%. Змістові компоненти п’яти напрямів наукових досліджень з історії фізичної культури і спорту зумовлено політичними, ідеологічними й соціокультурними чинниками та методологію і загальними тенденціями розвитку радянської історичної науки. Констатовано науковий нігілізм щодо висвітлення питань з історії фізичної культури та спорту в дорадянський період українського та інших етносів, які мешкали на теренах, приєднаних до Української РСР в 1939, 1940 та 1945 рр. Зафіксовано недостатній ступінь розробки проблем з історії фізичної культури і спорту радянського періоду в Українській РСР. Висновок. Визначено наукові пріоритети історичної парадигми з фізичної культури і спорту України, які характеризуються політичною заангажованістю і тенденційністю та становлять певний етап формування системи наукових знань
Посилання
2. Суник АБ. Очерки отечественной историографии истории физической культуры и спорта. Москва: Советский спорт; 2010. 616 с.
3. Суник АБ. Становление и развитие в СССР истории физической культуры как науки (1917 – середина 80-х годов) [дисертация]. Москва: ВНИИФК; 1988. 568 с.
4. Андрійчук ОЯ, Григус ІМ. Аналіз дисертаційних робіт з фізичного виховання та спорту за період з 1998 по 2008 роки. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту [Інтернет]. 2010; (2): 3-8. Доступно: http://www.sportpedagogy.org.ua
5. Устінова ТБ. Розвиток гімнастичного руху в контексті фізкультурної освіти країн Європи (друга половина ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.). Теорія і методика фізичного виховання і спорту. Наук.-теорет. журнал НУФВСУ. 2012; (3): 134-8.
6. Єрмаков СС. Методологічний аналіз проблем дисертаційних досліджень. Філософія і сучасність. 2008; (1): 51-7.
7. Ермаков СС. Каталог: 500 авторефератов диссертаций по физическому воспитанию и спорту. Харьков: ХДАИ; 2002. 328 с.
8. Свістельник ІР, Заневський ІП. Характеристика інформаційного забезпечення вищої фізкультурної освіти. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту [Інтернет]. 2006; (3): 141-4. Доступно: http://www.sportpedagogy.org.ua.
9. Круцевич ТЮ, редактор. Загальні основи теорії методики фізичного виховання. Київ: Олімпійська література; 2008. 391 с.
10. Устінова ТБ. Теоретико-методологічні основи досліджень з історії фізичної культури і спорту. Вісник ЧНПУ. Сер.: Пед. науки. Фіз. вих. і спорт. 2012; 1 (98): 255-8.
11. Матвеев ЛП. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов. Киев: Олимпийская литература; 1999. 317 с.
12. Платонов ВН., Гуськов СИ. Олимпийский спорт. Киев: Олимпийская литература; 1994. 496 с.
