Тенденції розвитку законодавства та доктрини приватного права щодо організаційно-правових форм юридичних осіб

Анотація

У статті піднято питання визначення організаційно-правових форм юридичних осіб в світлі рекодифікації Цивільного кодексу України. Одним із аспектів дослідження є правові підходи щодо порядку визначення організаційно-правових форм юридичних осіб. Акцентовано увагу на тому, що усі напрацювання щодо вивчення організаційно-правових форм юридичної особи можна поділити на три концепції.
Відповідно, перша концепція опосередковує підхід, згідно з яким допускається виділення кількох організаційно-правових форм юридичних осіб, з максимальним групуванням їх за певними ознаками. Друга концепція передбачає використання відкритого переліку організаційно-правових форм юридичної особи. При цьому проблематичним у даній концепції виступає те, що часто юридичні особи відносять до самостійної організаційно-правової форми через їхні індивідуалізуючи ознаки. Проте такі ознаки не є достатніми для виокремлення самостійної організаційно-правової форми, натомість варто здійснювати поділ за видовою ознакою. Третя концепція полягає у закритому переліку організаційно-правових форм юридичної особи з відповідним дихотомічним поділом на товариства та установи.
Автори статті солідаризуються із розробниками Концепції в частині того, що правову регламентацію організаційно-правових форм слід розвивати в напрямку замкнутого переліку організаційно-правових форм юридичних осіб - товариств та установ.
Наголошується на необхідності систематизації тих юридичних осіб, що входять до організаційно-правової форми «установа», адже, заклади, фонди, окремі юридичні особи публічного права, що діють в організаційно-правовій формі установи різняться за своїм правовим становищем і фундаментальні засади такого розмежування повинні бути відображені у Цивільному Кодексі України.
Авторами робиться висновок щодо необхідності посилення ролі Цивільного кодексу України у визначенні правового статусу юридичних осіб публічного права шляхом закріплення у Кодексі норм, які б вказували на фундаментальний характер положень приватного права при регламентації організаційно-правових форм юридичних осіб публічного права.