Відповідальність за правопорушення, пов’язані з посяганням на діяльність суддів в Україні.

Анотація

Лише поєднання двох процесів – криміналізації та пеналізації, дасть можливість створити належну правову передумову ефективній протидії певному виду злочинності. Метою цієї статті є визначення форм та змісту кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язані з посяганням на діяльність суддів в Україні, їх нормативного відображення та практичного втілення. Аналіз санкцій кримінально-правових норм про відповідальність за посягання на діяльність суддів в України, проведено із урахуванням трьох основних складових: 1) адекватності та пропорційності видів та розмірів покарань, установлених у санкціях, характерові та ступеню суспільної небезпеки відповідного кримінального правопорушення; 2) урахування системно-правових зв’язків, які виникають між кримінально-правовими нормами у частині їх санкцій, адже норми про відповідальність за посягання на діяльність суддів не є унікальними та ізольованими; 3) практики використання судами України можливостей кримінально-правового впливу, що закладено у сконструйованих законодавцем санкціях аналізованих кримінально-правових норм. Констатовано, що аналіз пеналізації посягань на діяльність суддів в Україні дає можливість стверджувати залежність рівня та інтенсивності репресії від виду норм, в яких закріплені відповідні санкції. Законодавець надає правозастосовувачу досить широкий арсенал інструментів кримінально-правового впливу на осіб, яких визнано винними у посяганні на суддів у зв’язку із здійсненням ними правосуддя. У статті виявлено неузгодженість санкцій за подібні (аналогічні) кримінальні правопорушення. Це можна виправити у два основних способи: 1) точковими змінами кримінального законодавства, спрямованими на системне узгодження відповідних санкцій; 2) зміною підходу до формування кримінального законодавства в цілому, виключенням необґрунтованих спеціальних норм та використання інших засобів диференціації кримінальної відповідальності. Практика ж застосування кримінального законодавства дає можливість перевірити адекватність санкцій лише щодо одного посягання, визначеного у ст. 377 КК України «Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного». Емпіричне дослідження дає підстави для висновку про адекватність відповідної санкції.