Залишення в небезпеці: зарубіжний досвід та реалії воєнного стану в Україні
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.61.1.40-1.48Ключові слова:
залишення в небезпеці, ненадання допомоги, вбивство, кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи, кримінально-правова політика в умовах воєнного стануАнотація
У цій статті з точки зору порівняльного аналізу розглянуто правові положення кримінального законодавства деяких зарубіжних країн, присвячені регулюванню кримінальної відповідальності за залишення в небезпеці. Проаналізовано характерні особливості способу нормативного відображення ознак складу злочину, використання різних підходів щодо диференціації кримінальної відповідальності. Визначено та обґрунтовано необхідність імплементації окремих положень у процесі реалізації вітчизняної кримінально-правової політики.
Зокрема, частина 3 статті 135 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за «Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки ». В іноземних державах вчинення таких діянь може передбачати іншу кваліфікацію. Зокрема, якщо особа залишила іншу особу в небезпеці з наміром посягнути на її життя, то в таких випадках винний карається як за умисне вбивство. У деяких країнах передбачена відповідальність за утримування іншої особи в наданні допомоги чи перешкоджанні цьому. Також існує диференціація віку потерпілої особи, що може потягнути й визначення різного переліку осіб, які зобов'язані або повинні надавати їм допомогу. Окрім зазначених можливостей удосконалення чинного кримінального законодавства, розглянуто особливості застосування вказаної норми в умовах воєнного стану.
