Унітарна система патентної охорони як елемент інноваційної політики Європейського Союзу
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.62.2.11-2.24Ключові слова:
інновації, інноваційна діяльність, інтелектуальна власність, патент, патентні права, принцип територіальності, екстериторіальність, Унітарна система патентної охорони в ЄС.Анотація
В статті аналізується процес становлення в Європейському Союзі унітарної системи патентної охорони як альтернативи національній та регіональній системам та її значення для підвищення інноваційного потенціалу та економічного розвитку ЄС. Розглядаються передумови переходу від національних патентів до регіональних (а згодом – і унітарних), які полягають у прагненні держав-членів ЄС подолати територіальний принцип патентних прав за рахунок поширення монополії патентовласника за межі територіальних кордонів однієї держави.
Відмічається, що трансформація економіки в інноваційну, в якій ключова роль відводиться об’єктам права інтелектуальної власності (як необхідної умови для наявності інновацій), актуалізувала питання щодо ефективної правової охорони в сфері інтелектуальної власності, зокрема, щодо об’єктів патентного права. Починаючи з 1997 р., Європейська комісія наголошує на важливості патентів як одного з інструментів, доступних для охорони інновацій, та необхідності реформування європейської патентної системи задля підвищення інноваційного потенціалу Європи та її конкурентоздатності. Подальші рішення Ради ЄС приймались на виконання цього завдання, в результаті чого з 01 червня 2023 р. запроваджено унітарну систему, елементами якої є Європейський патент з унітарним ефектом (Єдиний патент ЄС) та Уніфікований патентний суд. Завдяки цьому винахідники мають змогу отримати єдину (унітарну) патентну охорону за допомогою Єдиного патенту ЄС в усіх державах-членах ЄС, які беруть участь в механізмі посиленої співпраці.
Робиться висновок, що унітарна система патентної охорони розширяє дію принципу територіальності за національні кордони держави в межах кордонів ЄС, але при цьому не руйнує основні засади права інтелектуальної власності. На противагу цьому аналізується судова практика США, яка демонструє власні підходи до розуміння принципу територіальності та презумпції проти екстериторіальності патентних прав, дозволяючи в певних випадках правоволодільцю патенту США поширювати свою монополію на закордонні ринки.