Питання Абхазії і Південної Осетії в грузинсько-російських міждержавних відносинах

Анотація

У статті автори досліджують історико-правові причини сепаратистських тенденцій у Південній Осетії та Абхазії, роль росії у розпалюванні протистояння автономій з Грузією та вплив цих процесів на грузинсько-російські міждержавні відносини. На думку авторів сепаратистські тенденції у Південній Осетії та Абхазії носять довготривалий характер та формувались через радянську національну політику, федеративну систему СРСР, відсутність на час дезінтеграції СРСР централізованої влади в Грузії, невдоволення регіонів впровадженням Грузією етнонаціональної політики, активну участь у підбурюванні сепаратистських рухів з боку росії.
Протягом років росія фактично втручалася у внутрішню політику Грузії, пояснюючи це концепцією «особливої відповідальності». Політика росії здійснювалася шляхом прикривання нейтралітетом та миротворчістю, що допомогло на певний проміжок часу, переконати міжнародну спільноту у тому, що росія намагається вирішити конфлікт.
Політика зближення та створення системи угод з самопроголошеними республіками є частиною плану росії для втримання впливу у Південно-Кавказькому регіоні, створення перешкод Грузії на її шляху до Євроатлантичної інтеграції та запобігання будь-якого просування США у регіон. Перспективи врегулювання конфліктів у короткостроковій перспективі незначні, оскільки росії вигідно якомога довше затримувати заморожений стан. Натомість Грузія не в змозі самотужки вирішити питання повернення абхазької та осетинських автономій без достатньої військової могутності, економічного потенціалу та підтримки західних союзників, у яких наразі на порядку денному війна в Україні. Тому найбільш ймовірний розвиток подій у регіоні – стратегічне терпіння, яке з часом піде на користь скоріше за все тільки одній стороні конфлікту.