Договори в сфері надання медичних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій
DOI:
https://doi.org/10.15330/apiclu.61.2.78-2.85Ключові слова:
допоміжні репродуктивні технології, договір про надання медичних послуг, сурогатне материнство, цивільно-правовий договір, медичний заклад, пацієнтАнотація
Запропонована стаття присвячена дослідженню договорів в сфері надання медичних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій. Автор зазначає, що розвиток суспільних відносин впливає на всі сфери суспільного життя, і, водночас, ставить низку завдань, що потребують вирішення. Однією із таких сфер, звісно, є медицина. Сьогодні медицина досягла такого рівня розвитку медичних технологій, що дозволяє, здебільшого, кожному пацієнту отримати якісну медичну послугу та досягти поставленої мети. Люди, котрі з різних причин позбавлені можливості мати дітей можуть отримати відчуття батьківства за допомогою застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).
Covid-2019, жорстока війна, що розпочалася в Україні з 24 лютого 2022 року, розгорнута антитерористична операція, що мала місце в нашій державі з 2014 року, тощо, призводять до погіршення стану навколишнього природного середовища та екологічної безпеки і не унеможливлюють, а ще й сприяють появі різноманітних захворювань, що погіршують стан здоров’я людини, негативно впливають на функціонування усіх систем людського організму, в тому числі, й на репродуктивну систему, що й відображається на низькому рівні народжуваності в Україні та демографічній ситуації загалом. Тому, запропоновану тему слід досліджувати в цілісності виходячи з морально-етичних та правових норм, застосовуючи знання психології, соціології та історії.
Провівши наукове дослідження автор приходить до висновку, що найбільш вдалою конструкцію в цивільно-правовій площині, що врегульовуватиме суспільні відносини з надання допоміжних репродуктивних технологій є конструкція цивільно-правового договору. Проте, відносини із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій потребують належного цивільно-правового регулювання на рівні держави, але, необхідно враховувати, що такі відносини носять особливий характер, що пов’язаний з особистісним життям фізичної особи і її природними правами, які є недоторканими та невідчужуваними – правом на материнство та батьківство, правом на життя, правом на охорону здоров’я, що гарантовані Основним законом держави – Конституцією України та Загальною декларацією прав людини.