Суб'єктивна Сторона Невиконання Угоди (Договору) Про Примирення Як Елемент Складу Кримінального Правопорушення

Анотація

Стаття присвячена аналізу суб'єктивної сторони невиконання угоди (до­говору) про примирення як елементу складу кримінального правопорушення. Дана проблема розглянута на основі існуючих теоретичних концепцій та судо­вої практики.

Вина як основна ознака суб'єктивної сторони кримінального проступку щодо діяння характеризується умислом. Оскільки, перебуваємо на позиції до­цільності здійснити трансформацію ст. 389-1 КК України у кримінальне право­порушення з матеріальним складом, то варто підкреслити, що вид умислу щодо діяння не буде мати надпринципового значення, а доцільно розглянути можливі форми вини стосовно наслідків у вигляді істотної шкоди.

Ранжування видів умислу реалізується на підставі характеристики і співвід­ношення інтелектуальної і вольової ознаки. На відміну від діяння, у ставленні до наслідків доцільно, виділяти види умислу. У тому випадку, якщо особа буде передбачати суспільно-небезпечні наслідки, виникнення яких зумовить неви­конання договору про примирення і бажатиме їх настання, то, звичайно мати­ме місце прямий умисел. Якщо ж особа передбачатиме суспільно небезпечні наслідки невиконання договору про примирення, проте хоча і не бажатиме їх настання, однак усвідомлюватиме можливість їхнього існування, то йтиме мова про непрямий умисел.

Щодо видів необережності, то встановлення злочинної недбалості чи са­мовпевненості буде залежати від того чи визнаним буде зміст істотної шкоди. Якщо притримуватися позиції, що істотною буде шкода, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, яка в сто і більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян, то можна передбачити ситуації, коли осо­ба передбачатиме можливість настання таких суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Відповідно не­обережність буде проявлятися у виді злочинної недбалості.